Наші пращури особливу увагу завжди приділяли своєму вбранню. По ньому можна було визначити до якої соціальної групи відноситься людина та ще багато чого іншого.
Ще однією цікавою складовою вбрання наших предків є спідня білизна, адже вона разюче відрізняється від сучасного розуміння цього елементу гардероба, передає Vogue.ua.
Пропонуємо вам кілька цікавих фактів з цієї теми:
- Ще 150 років тому розшита сорочка вважалась спідньою білизною. З’явитись лише в сорочці на вулиці мало б ефект, схожий з появою в публічному просторі лише в трусах та бюстгальтері.

Фото: vogue.ua

- У традиційному вбранні сотні років роль спідньої виконувала нижня частина додільної сорочки – підтичка. Панталони та міні-панталони, тобто трусики (що в Європі відомі ще з кін. ХІХ ст.), з’являються тут лише на початку ХХ сторіччя.

Фото: vogue.ua

- У давнину спідню білизну прикрашали рослинним та геометричним орнаментами, які зустрічалися у верхньому одязі. Спеціальних візерунків для неї не вигадували.

Фото: vogue.ua

- В традиційному народному вбранні існує свій різновид корсету – плечовий одяг, що в різних регіонах відомий під назвами «нагрудник», «станик», «лейбик», «кабат». Короткий крій (лінія талії майже завжди завищена) та цупка підкладка з домотканого полотна прекрасно справлялися з завданням корсета – піднімали груди і оформляли жіночу фігуру. Манера носити такі нагрудники поверх традиційної сорочки нагадує моду одягати пишно декоровані корсети поверх сукні, що можна було побачити в європейських містах.
- Прання та відбілювання білизни було тривалим процесом. Головним інгредієнтом був попіл. Білизну золили (заливали гарячою водою та додавали подрібнений попіл) в бочці без дна, яку називали «жлукто».

Фото: vogue.ua

- «Платтє» – цим словом позначали білизну, пошиту з фабричної бавовняної тканини.

Фото: vogue.ua