"З Арсеном ми списалися у ВКонтакті. Не пам'ятаю навіть, хто перший написав. Він мав їхати в свою військову частину з Одеси через Львів. Поїзд стояв півгодини вночі на вокзалі. Арсен запропонував зустрітися. Я пішов на той потяг. Ми поговорили - й він лишився. Зранку поїхав. Я сам себе не впізнавав. Це було платонічне кохання. Ми на телефоні сиділи по кілька годин, у соцмережах вели тонни переписки", - згадує він.
"У Щасті ми були щасливі. Коли зрозумів, що нічого не можу вдіяти, щоб врятувати коханого від війни, я пішов до батальйону оперативного призначення", - пригадує чоловік.
Можуть мобілізувати попри бронь: про що не кажуть роботодавці
140 тисяч штрафу за газ: українців почали карати за порушення, які раніше "сходили з рук"
Визначено долю тарифу на світло для населення: скільки доведеться платити
Просто взяли та закрили: ПриватБанк припиняє обслуговування клієнтів – суд уже втрутився
"Того дня, коли я отримав повідомлення про загибель, я дотерпів до вечора, потім включив музику й почав плакати. Я так плакав, що аж захлинався. Там не можна було кричати - за 800 метрів від нас стояли сепаратисти. Я плакав у самого себе. Сказав своїм побратимам, що сталося. Потім були тяжкі обстріли - і це якось притупилося", - згадує він.
"Я бачу, як багато є військових-геїв на різних сайтах. Хай таких чоловіків на батальйон чи дивізію буде кілька, але вони не можуть сказати правди про себе, ходять один навколо одного. Одразу думка: "А якщо дізнаються? А якщо зацькують?" А там і до дезертирства не далеко", - говорить чоловік.
"Я просто заявив, що я такий. Все. Я з того почав: я гей. У когось є питання? Ставте - буду відповідати. Мені набридло ховатися від самого себе. Коли людина стає собою, до неї не можна приліпити жодну стигму", - підсумував він.
Раніше повідомляли, путінські снайпери важко поранили захисника України.
Як повідомляв Знай.uа, хоробрий воїн ЗСУ осідлав 46-тонного монстра.
Знай.uа писав, 90-річна українка врятувала життя воїнам, пораненим під Іловайськом: "Зараз підлатаю".