22-річна українка перемогла рак і надихнула тисячі онкохворих не опускати руки: "Це подарунок долі"

Українці Людмилі Макушевій всього 22 роки. За своє життя дівчина пережила багато негараздів та болю. У свої 14-15 років вона лікувалася від гострого лімфобластного лейкозу.

Читайте Знай в Google News!

"Батьки були ніякі. Я розумію це тепер, тоді здавалося, що вони просто хочуть спати. Вони повторювали, що я боєць. До того я займалася спортом – карате. Була бронзовою призеркою світу. Розповідали смішні історії, коли бачили, що я починаю хандрити. Я думала, що завжди була з чудовим настроєм, але мама пригадує інше. Вона пам’ятає, як я плакала, гиркала на неї, депресувала. Я намагалася тримати позитивну ноту, адже настрій моїх батьків залежав від мого", - згадує дівчина.

Знайомі дівчини одразу дізналися про її діагноз. Вона зростала у селі, а там такі новини розносяться миттєво. Українка зізнається, що деякі знайомі перестали спілкуватися, а деякі стали найкращими друзями.

" Я сприймала лейкоз як звичайний грип або ангіну. Тільки зараз розумію, що рак – це підступна хвороба. Після хіміотерапії було погано. Розуміла, що немає жодних сил і я просто існую. Перебуваю серед чотирьох стін, не можу нікуди виходити, не маю імунітету. Починає випадати волосся, особливо боляче на голові. Я просила маму обстригти його. Зараз думаю, що треба було пофарбуватися, зробити дреди і хай вони випадали б шматками

Мені подарували рожевий халат з ведмедиками, а я ж була пацанка. Тоді я вирішила, коли буду лиса, то намалюю на голові смайлик, одягну цей халат і так ходитиму лікарнею. Зрештою, я просто носила білий халат", - говорить вона.

Під час своєї хвороби дівчина почала багато читати й вишивати. Разом із волонтерами вона займалася арт-терапією та англійською мовою. Вже після тяжкого лікування дівчині важко було повернутися до звичайного життя. Вона розуміла, що на неї звертають увагу. Вона дуже виділялася: худі ноги, руки, а від гормонів виросло обличчя та живіт.

"Я рада, що хворіла. Це змусило повністю переглянути ставлення до життя. Тоді я була підлітком і вважала, що батьки мене взагалі не люблять. Хвороба стала подарунком долі. Я зрозуміла, як сильно вони мене люблять. Життя перестало здаватися сірим. Почала простіше дивитися на життя та у всьому шукати тільки хороше.

У «Божественній комедії» Данте 7 кіл пекла. Ми через усі пройшли. Я була в реанімації, мені надколювали легеню, відкачували звідти кров. Виходить пекло, чистилище, нове життя. Коли я починаю сумувати, нагадую собі: є люди, які борються за життя, а в тебе просто проблеми з навчанням", - говорить вона.

Зараз дівчина навчається у КНУКіМ на факультеті готельно-ресторанної справи. У вільний від навчання час вона працює офіціанткою та room service в готелі InterContinental.