П'ятого липня 2026 року в Чернівцях відбулася історична подія — Православна церква України офіційно канонізувала архієпископа Чернівецького, митрополита Буковини і Далмації Євгенія Гакмана. Богослужіння з прославлення владики в лику святих очолив предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у кафедральному соборі Пресвятої Параскеви Сербської.
Утім ця подія — не лише про визнання заслуг церковного діяча. За нею стоїть детективна історія, що тягнеться понад століття: нетлінні мощі, чудесні зцілення і саркофаг, який безслідно зник за радянської влади.
Від бідного селянина до першого митрополита Буковини
Євгеній Гакман народився 1793 року в селі Васловівці (нині Чернівецька область) у незаможній селянській родині. Хлопець із бідного роду зумів потрапити до Чернівецької гімназії, а згодом отримав цільову стипендію на чотирирічне навчання у Відні — випадок для початку XIX століття майже неймовірний.
1823 року Гакман прийняв чернечий постриг, а вже 1873-го цісарським рішенням був іменований архієпископом Чернівецьким та митрополитом Буковини і Далмації. За три десятиліття служіння він розширив мережу парафій, відкрив духовну семінарію, запровадив діловодство українською мовою та заснував фонд допомоги вдовам і сиротам священнослужителів.
Саме за ініціативи Гакмана в Чернівцях збудували кафедральний собор Святого Духа, церкву Святої Параскеви та знамениту митрополичу Резиденцію — нині головний корпус Чернівецького національного університету, внесений до списку ЮНЕСКО.
135 років на шляху до святості
Вшанування митрополита почалося майже одразу після його смерті у квітні 1873 року. До гробниці у соборі Святого Духа приходили священнослужителі та віряни, просили заступництва. Уже 1891 року спеціальна комісія представила звіт із численними свідченнями про чудесну допомогу за молитвами до владики — зокрема випадки зцілень і благодатної підтримки у складних життєвих обставинах.
Ключовий момент стався 29 червня 1914 року: комісія на чолі з митрополитом Володимиром Рептою відкрила гробницю і засвідчила нетління чесних останків святителя. Це мало стати вирішальним кроком до канонізації, однак Перша світова війна, розпад імперії та подальші історичні катаклізми надовго відклали це питання.
Попри всі історичні випробування та намагання стерти ім'я святителя з народної пам'яті, православні буковинці зберегли любов і шану до свого архіпастиря.
Куди зник саркофаг митрополита
У 1976 році, коли кафедральний собор Святого Духа переобладнували під художню галерею, у підвалі натрапили на поховання. Мармурова плита трьома мовами — німецькою, українською та румунською — сповіщала: тут покоїться митрополит Буковини і Далмації Євгеній Гакман.
Та замість того, щоб зберегти знахідку, робітники завантажили домовину в автофургон і вивезли в невідомому напрямку. Відтоді місце поховання одного з найвизначніших церковних діячів Буковини залишається загадкою. Як повідомляє "Молодий буковинець", ані архівні документи, ані свідчення очевидців поки не дали відповіді, де саме нині перебувають останки святителя.
Канонізація 2026 року стала логічним завершенням багаторічного народного вшанування. Тепер ім'я святителя Євгенія Гакмана офіційно внесене до церковного календаря ПЦУ, а день його пам'яті відзначатимуть щороку.
Раніше портал Знай повідомляв, церковне свято 18 липня: кого вшановує ПЦУ, традиції та заборони.
Також наш портал інформував, церковне свято 17 липня: кого вшановує ПЦУ, традиції та заборони Марининого дня.