Троє козаків однієї крові стали на захист понищеної путінською ордою України: "Брати і побратими по зброї"

В’ячеслав, Василь та Вадим – рідні брати, родом з Вінниччини. Старшому з них всього 22 роки. А середній Василь та молодший Вадим ще й двійнята, молодші від В’ячеслава на рік. Між ним різниця всього 15 хвилин.

Зараз вони служать у мотопіхотному підрозділі, що нині виконує завдання у районі проведення операції Об’єднаних сил. Усі троє в навчальному підрозділі опанували фах механіків-водіїв бойових машин піхоти, передає портал "Аrmyinform".

Співслужбовці кажуть, що середній Василь – записний дотепник. Навіть про серйозні речі він здатен розповісти з усмішкою та гумором. До прикладу, про свою щиру любов до професії "мехвода" БМП-1 хлопець каже, що понад усе любить "всипать дусту" на своїй "копійці".

Василь зізнається, що йому було легко увійти на посаду в підрозділі, бо тут вже чекав старший брат, який докладно все показав і розповів.

Наймолодший Вадим зізнається, що його до війська покликали брати, бо вони були впевнені, що найде тут собі діло до душі.

" І вони були праві. А ще, дуже люблю тварин. Пси і коти, які тут у нас живуть на ВОПі, дуже допомагають приборкати щоденний стрес", - каже він

Єдине, чого бракує Вадимові у полі, то це повноцінного спортивного залу. Він каже, що в шкільні роки займався важкою атлетикою. І досяг у цьому виді спорту певних результатів. Але, на бойових позиціях для цього не час.

Старший В’ячеслав, як "першопроходець" у війську розповідає, яким чином розпочалась служба для усієї трійці.

"Служу з 2018 року. Спершу до війська пішов мій однокласник. А через чотири місяці і я. У навчальному центрі здобув спеціальність механіка-водія БМП-1 та призначення у цей підрозділ. Десь через пів року «підтягнувся» й середній брат. А згодом і молодший приєднався до наших піхотних лав, – говорить В’ячеслав.

Хлопці зізнаються, те, що вони потрапили до одного підрозділі – це щастя. Бо тепер вони не лише брати, а й побратими. Хлопці кажуть, що до війська у кожного із них були свої уподобання та стиль життя. Ба навіть, подекуди чубились через якісь побутові дрібнички. Але в армії все змінилось.

Раніше повідомляли, безстрашний лісник пожертвував спокійним життям заради України: "Розумію і відчуваю сенс".

Як повідомляв Знай.uа, український захисник загинув всього після одного пострілу на службі: знайшли, коли було занадто пізно.

Знай.uа писав, українська амазонка пішла на фронт, щоб захистити п'ятьох дітей і Батьківщину: "Душа боліла...".