Львів'яни захопили Україну господарським талантом: "Не під'їзди, а лялечки"

Під’їзд у будинку номер 10-12 по вулиці Вербицького, як і попередній, оздоблений дуже вишукано. Його стіни прикрашають обриси львівських кам’яниць, а сонце потрапляє до приміщення через кольорові вітражі у дверях. Тут є і головний атрибут міста – годинник на міській Ратуші.

Будинок по вулиці Винниченка, 3 був споруджений у 1898 році фірмою Зигмунта Кендзерського. На першому поверсі працює ресторан, а до квартир мешканців веде затишний і охайний під’їзд з ліпниною та кованими решітками на дверях.

Колишній будинок банкіра Ландау по вулиці Дорошенка, 19 помітно виділяється розкішшю поміж інших на цій вулиці і його під’їзд облаштований відповідно. Це яскравий приклад використання необарокових форм в архітектурі кінця 1900-х рр.

У будинку по вулиці Дж. Дудаєва, 9 до війни містилося Польське політехнічне товариство й Інженерна палата Малопольщі, у 50-х роках минулого століття — гуртожиток Політехнічного інституту, зараз тут оселився банк. Оздобив вестибюль Едмунд Плішевський.

Охайний під’їзд по вулиці Дорошенка, 38 з ліпниною на стелі та «квітковою» плиткою на підлозі.

Будинок по вулиці Нечуя-Левицького, 15 було збудовано 1907 року, за проєктом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Під’їзд пофарбований у ніжно-рожевий колір за сонячної погоди виглядає світлим і об’ємним.

За брамою будинку по вулиці Героїв Майдану, 6 ховається неймовірної краси вестибюль. Стіни розмальовані в стилі пі­зньо­го се­ре­дньо­віч­чя, а кольорова стеля нагадує готичну архітектуру та середньовічні храми.

У будинку по вулиці Ставропігійська, 9 до війни розташовувалась цукерня Курнаха, у 1950-60-х роках містилася база «Львівмебледеревпрому», зараз тут оселився ресторанчик і магазин спорттоварів.

Кам’яниця по вулиці Франка, 43 збудована у необароковому стилі за проєктом Якуба Соломона Кроха та Мавриция Зільберштайна.