Молодий донетчанин втік від війни до Львова і розкрив страшну правду: "Міни рвуться, дім двигтить"

Авдіївка — український форпост, що опинився на лінії зіткнення за 6 км від Донецька. У квітні 2014 року в місто увірвався «русский мир». Контроль над Авдіївкою на деякий час взяли бойовики, але в ході Антитерористичної операції 28 липня 2014 року українські збройні сили таки витіснили російських окупантів, передає Львівський портал.

Проте це місто досі не дає спокою бойовикам. Мирну Авдіївку донині обстрілюють терористи, що становить смертельну небезпеку для мирного населення. Через це багато хто виїхав з рідного міста, а хтось залишився і зараз уже звик жити в епіцентрі війни.

За офіційними даними в Україні зареєстровано понад 1,5 мільйона переселенців з окупованих територій Криму та Донбасу. Серед них опинився Роман Перевзев, який покинув рідну Авдіївку в пошуках кращої долі й оселився у Львові.

Роман згадує, як у 2014 році в його рідне місто прийшла війна. Містяни були налякані й ніхто не розумів, що робити далі.

"Пригадую, зранку був із мамою на кухні, ми щось готували. Аж раптом почули постріли - один, два, три -
вікна стали труситись. Мама ще сказала: «Украинская армия нас обстреливаєт..». Містом відразу почали ширитися чутки, що наш коксохімічний завод надаватиме транспорт для виїзду з міста. Ми ж з мамою вирішили поїхати на кілька днів на дачу, яка розташована за 40 кілометрів від Авдіївки. Сподівались, що все якось стихне, минеться.

Повернулись ми назад додому десь через днів п'ять, але стало тільки гірше. Місто відрізали від світла та води, не було Інтернету. Багато людей у паніці повтікали, ми так вчинити не могли - у нас старенька бабця. Тому ми з мамою зварили яєць, взяли рибу та якісь інші харчі і пішли до неї. Того дня мама залишалася з бабусею, я повертався до нашого додому. Було важко...", - згадує Роман Перевзев.

Хлопець говорить, що війна дуже згуртувала людей та вони навчилися допомагати одне одному, навіть незнайомим.

"Власне, всі ці раптові проблеми об'єднали людей. Це відбувалось інстинктивно. Мешканці приватних будинків, у дворі яких були колодязі, пускали людей набрати води. При цьому вони робили це не лише для себе і своїх рідних: воду набирали й для пенсіонерів, сусідів, тож нерідко доводилось робити декілька «ходок». Світла ж не було, тому у місті гостро постала потреба у генераторах. Вечорами люди ходили одне до одного заряджати телефони, ліхтарики, також генератори поставили в усіх магазинах", - говорить хлопець.

Через те, що місто відрізали від світла та інтернету Авдіївка була повністю відрізана від України. Не було навіть мобільного зв'язку, тому додзвонитися кому-небудь було просто нереально.

"Я і мої ближчі друзі підтримували Україну. Хочу зауважу, що до війни ми взагалі не цікавились і не замислювались над політикою... Деякі знайомі мене відверто здивували, бо вони були за Росію. Багато з цих людей виїхали туди, де живуть і зараз", - каже Роман Перевзев.

Хлопець згадує, що в Авдіївці здавна всі дивилися російське телебачення. Воно мало суттєві переваги над українським, бо мало більше різноманітних документальних й розважальних програм.

"У нашій сім'ї російське телебачення теж дивилися усі. Я обожнюю теніс, тому віддавав перевагу спортивним передачам, а на українських телеканалах чомусь взагалі не показували тенісу. Щодо новин, то їх наша родина дивилася як на російських, так і на українських каналах.

Згодом настав переломний момент, коли я зовсім перестав вірити російському телебаченню. Трапилося це після проукраїнського мітингу, учасники якого виступили проти приєднання до Росії", - говорить він.

Хлопець каже, що й до війни мав досить проукраїнську позицію. Все що він раніше чув про Росію йому не надто подобалося, й тому він не мав жодних ілюзій щодо неї. Коли в Авдіївку пришла війна Роман Перевзев не міг зрозуміти людей які підтримували Росію. Хлопець каже, що до війни у місті всі швидко звикли, а страшно було лише на початку.

" Коли чуєш, як падає міна за 5 км від міста, то страшно лише спочатку. Згодом це стає уже звичним і нормальним для тебе. Потім снаряди падають за кілометр - знову страшно, але невдовзі й до цього
звикаєш. Снаряди падають у самому місті - ти і з цим навчаєшся жити. Але рано чи пізно настає момент, коли вони починають падати уже не деінде, а біля твого вікна. От до цього вже неможливо звикнути. Уже нереально забути те, як ти, сидячи у коридорі, бачиш білий і яскравий спалах за вікном, чимось схожий на блискавку, а потім чуєш вибух. | він такий потужний, що аж дім хитається", - говорить хлопець.

Зараз коли хлопець живе у мирному Львові намагається забути про ті жахи, які пережив у Авдіївці. Та говорить, що окупанти зможуть відчепитися від України, коли їм перестануть платити гроші.

"Коли їм припинять платити гроші. Лише тоді в окупантів зникне мотивація воювати. Але я не впевнений, чи самі люди готові будуть сюди повернутись назад", - підсумував він.

Обов’язково підпишись на наш канал у Viber, аби не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, ЗСУ на Донбасі вистояли під кулями окупантів і кинулися на порятунок людських осель від пожеж

Як повідомляв портал "Знай.ua", окупанти на Донбасі "винюхували" обстановку за допомогою безпілотників, але отримали "по носі" від ЗСУ: звіт ООС

Також "Знай.ua" писав, воїни ЗСУ показали безглузді спроби найманців Путіна порушити тишу: реакція не змусила себе чекати